Історія вчить, що вона нічому не вчить.
2 вересня 1945 року закінчилася Друга світова війна, у якій брала участь 61 країна світу (80% населення Землі). Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн, а загальні людські втрати досягли 50-55 мільйонів осіб.
Уроки з трагічних подій Другої світової війни людство так і не винесло: військові конфлікти та тероризм стали ледве не буденною ознакою XXI століття. Історики та соціологи фіксують, що кількість війн у світі невпинно зростає, більшість з яких визнані як «особливо жорстокі» та «смертоносні».
За останні роки, вперше за період після Другої світової війни, число біженців, шукачів притулку і внутрішньо переміщених осіб в усьому світі перевищило 50 мільйонів чоловік. Призабуті факти про Другу світову війну мають нагадати, що як і багато років тому, людство платить страшну ціну за постійні війни, за нездатність вирішити чи попередити конфлікти. Сьогодні мир у небезпечному дефіциті, ставши для багатьох єдиною нездійсненною мрією.
Факт № 1. 80% всіх радянських чоловіків, які народилися в 1918 та 1923 році, загинули під час Другої світової війни. Смертність військовослужбовців на фронтах була жахливою. Так, кожне з поколінь, народжених у 1910—1920 роках (на початок війни їм було від 20 до 30 років), недорахувалися більше половини своєї чисельності на закінчення війни. У Другій світовій війні українці понесли людські втрати більше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальні втрати України у цій війні оцінюються у 7 - 10 мільйонів життів. Кількість українських жертв можна порівняти із населенням сучасної Австрії.
Факт № 2. Під час Другої світової війни Паризька Соборна мечеть допомагала євреєм уникнути переслідування німців. Там видавалися підроблені мусульманські свідоцтва про народження. Її імам (Сі Каддур Бенгхабріт, 1868–1954 рр.) організував для євреїв притулок і видачу підроблених мусульманських свідоцтв про народження. Гестапівці влаштовували вуличні облави, вишукуючи обрізаних чоловіків, проте в Парижі було багато мусульман, тому про всяк випадок вони запитували відомості про родовід у Бенгхабріта — як муфтій головної паризької мечеті він був одним з найвпливовіших мусульман в Європі.
На всі запити Бенгхабріт відповідав позитивно — так, він мусульманин — і вписував ім’я людини в список парафіян. До Бенгхабріта часто звертатися — з ризиком для себе і своїх прихожан він ховав у підвалі мечеті учасників французького Опору. Бенгхабріт намагався знищувати свідчення своєї діяльності, тому точна кількість врятованих ним невідомо. За різними підрахунками, вона становить від 500 до 1500 осіб.
Факт №3. Під час німецького вторгнення в Польщу, Візну обороняли всього 720 поляків, стримуючи натиск німецького армійського корпусу, що складався більш ніж з 42 тисяч солдатів, 350 танків і 650 знарядь. Їм вдалося зупинити наступ на три дні.
Обороною Польщі займався Владислав Рагінс, котрий дав клятву втримати позиції, але коли німці прорвали оборону, він покінчив життя самогубством. Німці поставили йому ультиматум, що якщо він не віддасть територію, то вони повбивають всіх полонених офіцерів та солдат. Ця битва ввійшла в історію, як «Польське Фермопіли», оскільки тоді вижило лише 80 військових.
Факт №4. Під час Голокосту було вбито щонайменше 1,1 млн єврейських дітей. Загалом третина євреїв, що жили на той час, були вбиті. Лише у жовтні 1941 року румунськими військами під контролем нацистської Німеччини було вбито понад 50 000 євреїв в Одесі. На сьогоднішній день ця подія більш відома як «вбивство євреїв Одеси».
У 1940-1942 фашисти в таборах смерті газували всіх непрацездатних в’язнів, людей старших віком, інвалідів, виморених голодом та важко хворих в’язнів без розбору на національністі. З 1942 р. фашисти кидали до камер смерті тільки євреїв, хоча час від часу траплялися випадки газування інших національностей. Зокрема так було в Авшвіці. Газові камери забрали мільйони життів, зокрема єврейського народу.
11 квітня 1945 року в'язні фашистського концтабору Бухенвальд підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців, і вийшли на волю. Відтоді Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів відзначається 11 квітня.
Факт № 5. Чехословацький президент Еміль Гаха переніс серцевий напад під час переговорів з Гітлером щодо капітуляції Чехословаччини.
Увечері 14 березня 1939 року Гітлер викликав президента Чехословаччини Еміля Гаху в Берлін. Гітлер навмисно змусив його чекати протягом декількох годин, в той час як сам дивився фільм. Нарешті, о 1:30 ночі 15 березня 1939 року Гітлер зустрівся з Емілем Гахою і сказав йому, що, як і планувалося, німецька армія вторгнеться до Чехословаччини. Країна була практично оточена Німеччиною за трьома напрямками.
Розмова тривала до чотирьох годин ранку, Гітлер поргрожував будь – якої хвилини надати наказ про бомбардування Праги. Це викликало в президента Чехословаччини серцевий напад. Незважаючи на свій важкий стан, політик був змушений підписати акт капітуляції. Посол Франції Роберт Кулондр повідомив, що о пів на п'яту ранку Гаха був «в стані повного краху, і тримався тільки за допомогою ін'єкцій».
Факт № 6. Під час Другої світової війни, польський лікар Євгеніуш Лазовський разом зі своїм колегою Станіслав Матулевичем за допомогою «біологічної зброї» врятували 8 000 євреїв від Голокосту.
Вони зімітували епідемію тифу і таким чином зупинили введення німецьких військ в місто Розвадів. Ці лікарі відкрили той факт, що після щеплення мертвої бактерії Proteus OX19 забір крові дає хибнопозитивний результат тесту на тиф. Знаючи це, лікарі вирішили таємно прищепити польське населення містечка Розвадів і його околиць, а потім відіслати нацистам проби крові. Зробивши аналіз, німці вирішили, що в місті вирує епідемія тифу, оголосили його зоною карантину і не наважувалися туди навідуватися. Таким чином єврейські родини, що проживали в цьому містечку, уникли долі бути вбитими відразу (як це відбувалося з зараженими тифом євреями в інших місцях), або бути відправленими в концтабори.
Факт № 7. Кількість убитих японцями китайців під час Другої світової війни перевищує кількість євреїв, які загинули від Голокосту.
Вченими було відмічено, що Китай у Другій світовій війні зіграв важливу роль. Конфлікт у цій країні, на думку фахівців, почався ще в 1931 році. Саме в цей період Японія напала на Маньчжурію. До сьогоднішнього часу людством не була гідно оцінена роль Китаю в перемозі над фашизмом. Однак війська цієї країни протягом тривалого періоду сковували сили Японії, не даючи їй почати конфлікт проти Радянського Союзу.
Загалом за час Другої світової війни загинуло 15 млн. громадян Китаю. Такі жертви зумовлені тим фактом, що армією Японської імперії проти військ Китаю застосовувалася хімічна зброя, що при її масовому застосуванні та практично повної відсутності хімзахисту і хімрозвідки серед китайського війська, призводило до великих втрат в її рядах.
Факт № 8. Японський солдат Хіроо Онода капітулював лише через 27 років після закінчення Другої світової війни.
Молодший лейтенант військової розвідки японських збройних сил переховувався на філіппінському острові Лубанг аж до 1974 року, не вірячи в закінчення світового конфлікту і продовжуючи збирати відомості про ворога. Хіроо Онода відмовлявся вірити в поразку Японії. Він розцінював інформацію про кінець війни як масову дезінформацію з боку ворога і здався тільки після того, як колишній майор Імператорської армії Японії Йосімі Танігуті особисто прибув на Філіппіни і віддав наказ про припинення виконання бойових операцій.
Протягом 30 років перебування у джунглях Лубангу Онода адаптувався до місцевих умов, вів кочовий спосіб життя, збирав інформацію про противника і події у світі, а також здійснював ряд нападів на філіппінське населення. Розвідник харчувався сушеним м'ясом диких буйволів, що були впольовані ним самим, а також плодами пальм, переважно кокосів. Зі своїми підлеглими Онода здійснив понад сто нападів на американську радарну базу, філіппінських посадовців, поліцію і селян. В ході цих операцій було убито 30 і важко поранено понад 100 військових і цивільних осіб.
Факт № 9. У період німецької окупації Парижа Адольф Гітлер не зміг потрапити на вершину Ейфелевої вежі, так як привід ліфта був навмисне пошкоджений французами напередодні його приїзду. Фюрер відмовився підніматися пішки на Ейфелеву вежу.
У серпні 1944 року, коли союзники наближалися до Парижу, Гітлер наказав, щоб генерал Дітріх фон Колтіц, військовий губернатор Парижа, знищив вежу разом з іншими міськими пам'ятками. Але Фон Колтіц не послухався наказу. Що дивно, через кілька годин після звільнення Парижа привод ліфта знову запрацював.
Факт № 10. Під час Другої світової війни принцеса Єлизавета (нинішня королева Великобританії) служила механіком-водієм санітарного автомобіля. Її служба тривала п'ять місяців.
Незважаючи на те що Гітлер так і не зважився відправити сухопутні війська на британські острови, його авіація вела регулярні бомбардування англійських міст. Особливо наполегливими і частими нальоти були в перші роки війни, коли вермахт переможно окупував майже всю Європу. Вже в 1940 році спадкоємиця вперше виступила перед співвітчизниками з публічною промовою, адресованої дітям країни.
У 1943 році вона вперше відвідала війська, побувавши в гренадерському полку. За кілька місяців до капітуляції Німеччини Єлизавета вступила в армію і став механіком-водієм допоміжного санітарного автомобіля в жіночому загоні самооборони. Принцеса отримала звання лейтенанта. Королева вважається нині останнім учасником Другої світової війни, який ще не вийшов на пенсію.
Джерело: блог вчителя історії Тетяни Вікторівни Певень
Немає коментарів:
Дописати коментар