Виховна година “До Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні”
Мета:
-вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини;
-формувати у школярів ціннісне ставлення до України; прав та свобод людини, європейського вибору українців;
-розвивати в учнів почуття національної самосвідомості та громадянської активності;
-виховувати патріота, громадянина, готового захищати свою Батьківщину.
-сприяти тому, щоб діти усвідомлювали, що необхідно бути гідними громадянами України.
Очікувані результати:
-ціннісне ставлення до демократичних свобод, закріплених Конституцією України;
-розширення знань учнів про події Єврореволюції;
-усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.
СЦЕНАРІЙ ЗАХОДУ
Декламація вірша на фоні відео «Небесна сотня»
https://www.youtube.com/watch?v=uOSv2uQt2gg
- Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Майдан героїв з почестю ховає.
Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
В його садах довічно проживати.
Вони завжди залишаться в строю,
Про них народ пісні буде співати.
Небесна сотня білих журавлів,
душа яких летить під небесами.
Ніхто із вас вмирати не хотів,
Хай вічна пам’ять лишиться за вами.
Сьогодні туга душу розпина
Багато з вас в коханні не признались.
Надворі скоро втішиться весна.
Чому ж її ви, хлопці, не діждались?
Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Героїв Україна пам’ятає.
- «Небесною сотнею» називають українців, які загинули в центрі Києва, на Майдані, на вулицях Грушевського та Інститутській. Загинули під час масових акцій протесту протягом зими 2013-2014 років.
- А найстрашнішими та найтрагічнішими була ніч з 18 на 19 лютого – ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше, після якої наступив «чорний четвер» – 20 лютого. Саме в ці дні на очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Під час кровавих сутичок та від куль снайперів на Майдані загинуло близько сотні людей.
- Нерівною була ця боротьба. Сила – проти гарячого серця. Зло – проти добра. Куля – проти мрії.
У центрі міста, на майдані,
в серці країни, мов в пітьмі
навіки душі відлетіли,
там сто героїв полягли.
Грудьми повстали, захищали
нам мирне небо, спів птахів.
І до останнього стояли,
аж поки янгол прилетів…..
Небесна сотня вас навічно
до себе в рай Господь забрав.
Але назавжди залишились
в серцях народу, що повстав.
- Чому Небесна Сотня? На Майдані був прийнятий розподіл на сотні, аналогічно розподілу на військові загони часів Запорізької Січі. Сотні мали свої назви від регіонів, звідки приїхали люди, наприклад Львівська сотня, Донецька сотня, Дніпропетровська та ін..
- Загиблих назвали НЕБЕСНОЮ Сотнею. Вважають, що їхні душі потрапили до раю, і з неба Сотня продовжує охороняти Україну. Сотні історій, сотні людських життів, сотні героїв! Сьогодні ми їх згадуємо, бо не маємо права забувати!
- Вернись до мене! Я тебе благаю.
Вернися, любий! Я тебе так жду.
Тебе безмежно віддано кохаю
І між зірками я тебе знайду.
Всміхнись мені хмаринкою і сонцем.
Змий мої сльози дощиком рясним
І зазирни трояндою в віконце,
Прийди живим у неспокійні сни.
Розвій тривоги, обійми за плечі.
Скажи мені, коханий: “Я живий!”
Та плаче зірка з неба в тихий вечір:
“Небесній сотні вічний упокій!”
- Автор цих рядків – Тетяна Бондарчук, вона присвятила їх своєму чоловікові – Сергію Бондарчуку, який загинув на Майдані 20 лютого. Проста українська сім’я: вона вчителька української мови, він-вчитель фізики.
- Давайте вшануємо тих батьків, які ніколи не дочекаються сина; ту дружину, яка ніколи більше не зможе обійняти свого чоловіка; ту дитину, яка вже ніколи не побачить батьківської посмішки. Їм доводиться жити з цим болем щодня. І, при всіх намаганнях допомогти – словом, ділом, грішми – ми ніколи не зможемо полегшити їхні страждання.
- Реквієм за Небесною Сотнею. https://www.youtube.com/watch?v=S80B2qh4u38
- За що країні стільки болю?
Чим заслужили ми усі?
У небо йдуть нові герої,
Молитви ллються не весь світ.
За що вже сива чиясь мати?
За що ці сльози у батьків?
Він був студент, пішов в солдати,
Що б врятувати рідний дім.
Навіщо донька вже без батька?
Бо він пішов, за її сон,
Що б не було їм вдома страшно,
Був він водій, тепер – герой.
- Держава визнала цих людей героями. Згідно з Указом Президента, 20 лютого ми відзначаємо День пам’яті Героїв Небесної Сотні. Усім загиблим під час Євромайдану посмертно присуджено звання Героя України.
- Вірш декламується на фоні плакату «Небесна сотня»
Небесна Сотня дивиться на нас
Із вірою, надією, любов’ю.
«Про Україну всім подбати час!»-
Вони говорять подвигом і кров’ю.
Герої Сотні, лицарі добра,
Благають нас любити Україну.
В двобій зі злом вступити нам пора.
Воскресне, посміхнеться Батьківщина!
Безсмертна Сотня з неба, із зірок
Хвилюється за долі українців.
По них звіряймо ми щоденно крок.
Почуймо заклик: «Просимо, боріться!
Бо Україна наша над усе!
Вона найкраща в світі і єдина!»
Слова ці вітер з хмарки принесе.
Відважна Сотня в небі синім-синім
Нам шле свій особливий заповіт.
Лунає з неба: «Слава Україні!»
І плаче, плаче яблуневий цвіт.
І журиться за Сотнею калина.
Небесна Сотня дивиться на нас
Із вірою, надією, любов’ю.
«Про Україну всім подбати час!» –
Вони говорять подвигом і кров’ю.
І стукають у душі і серця,
Цвіла щоб незалежна Україна.
Боролась мужньо Сотня до кінця.
Ми заповіт їх виконать повинні.
Тетяна Бондарчук
- Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях.. Вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України!
Хвилина мовчання
https://www.youtube.com/watch?v=rYoA3A5k0us
- Використані матеріали сайту «Небесна сотня»:
https://nebesnasotnya.com/storinky-geroyiv
ДОДАТОК
«Основні події Революції Гідності»
Листопад 2013
21 листопада. Ця дата є офіційним початком Євромайдану.
У цейдень президент відмінив підписання угоди між Україною та Європейским Союзом, що викликало обурення населення. Соціальними мережами поширилися заклики до протесту. На Майдані з’явилися перші мітингувальники, переважно студентська молодь. Вимоги підписати Угоди з Євросоюзом, які дали назву акції «Євромайдан», стали більш глобальними. До акції долучилися всі, хто бажав, щоб Україна мала можливості для розвитку та подолала корупційну систему.
24-30 листопада. Представники правоохоронних структур побили кийками студентів, які ночували на Майдані.
Люди, шоковані побиттям щирих у прагненнях студентів, масово вийшли на Майдан. Вже за кілька днів кількість учасників акції досягла мільйона осіб. Відбулися перші зіткнення силовиків з мітингувальниками. Відомі публічні люди, митці та вчені висловили підтримку вимогам мітингувальників зі сцен, екранів телебачення, у соцмережах.
Грудень 2013.
Тітушки. Так назвали найманих владою бандитів.
Вони нападали на мітингувальників, організовували провокації — підпали автомобілів, знищення майна, побиття перехожих тощо. Це робилося з метою виправдання репресивних заходів правоохоронних органів — міліція не розслідувала ці злочини, заочно вважаючи винуватцями мітингувальників з Майдану. У відповідь учасники акції створили загони добровольців для самооборони.
Загони Самооборони Майдану взяли на себе функцію дружин, патрулювали місто, захищали людей як від міліції, так і від «тітушок». Структурно організація Самооборони була подібна до організації Запорозької Січі — складалася з сотень (згодом їх стало близько 40). Окрім сотень, які займалися захистом містян та охороною Майдану, були господарчі й медичні сотні. Мітингувальники слідували чітким правилам — не можна вчиняти правопорушення, вживати спиртні напої. Зі всієї України люди передавали на Майдан речі, їжу та гроші.
Учасники. Майдан не був однорідний за мовою або етнічним складом.
У ньому брали активну участь люди різних національностей та етнічного походження (білоруси, грузини, росіяни, вірмени), російсько- та україномовні громадяни. На Майдан ішли люди, які були незгодні з режимом, що знущався й зневажав громадян, які бажали змінити існуючий політичний лад в країні.
8-11 грудня. Відбулося Народне Віче, в якому брали участь понад мільйон осіб.
Президент пообіцяв не застосовувати грубої сили, проте правоохоронні органи здійснили невдалу пробу витіснити мітингувальників з їхніх позицій.
Автомайдан. Водії-протестувальники організували колони машин для пікетування суду та прокуратуру, резиденції президента і його прибічників. Також водії допомагали в охороні Майдану, перевезенні поранених, постачанні продуктів.
Січень 2014
16 січня. Верховна Рада прийняла так звані диктаторські закони, що надавали владі свободу дій у покаранні мітингувальників.
Згідно з новими нормами стало можливим ув’язнення за організацію акції протесту та участь у ній, за носіння захисних шоломів і навіть за допомогу учасникам акції. За викладення «екстремістських» матеріалів в інтернеті загрожувало кілька років ув’язнення, проте визначення «екстремізму» в законі було достатньо нечітке й до нього можна віднести будь-яку громадську діяльність багатьох людей, які не підтримували владу. Закони були реакцією провладної партії на масові протести громадян. Президент підписав закони, хоча вони були антиконституційними (згідно з Конституцією не можна звужувати існуючі права та свободи людини). Згодом виявилося, що прийняття законів здійснювалося з порушеннями. Прийняття диктаторських законів активізувало протестні настрої населення. Відбулися глузливі мітинги — з каструлями, які символізували шоломи.
19 січня. Збройний конфлікт загострився.
Проти мітингувальників застосували кийки та водомети, гумові кулі й світлошумові гранати. Майданівці відповідали силовикам петардами та коктейлями Молотова, спалювали спецтехніку.
20-21 січня. Перемовини активістів з президентом затягувалися, а збройний конфлікт у центрі Києва продовжувався.
Вночі спецпідрозділи атакували барикади, а вранці між мітингувальниками та правоохоронними органами постали священики.
22 січня. Протистояння посилилося.
Радикальні майданівці прагнули дістатися урядового кварталу через вулицю Грушевського,де розгорнулося жорстке протистояння. Від куль снайпера та тортур загинуло декілька людей.
Протягом перших місяців акція мала мирний ненасильницький характер. Адже «диктаторські закони» та вбивства мітингувальників спровокували збройний конфлікт. Перемовини опозиції з президентом не давали результатів, влада не прислухалася до вимог Євромайдану.
23-25 січня. Розуміючи, що влада затягує час, опозиція та учасники акції протесту вийшли з переговорів.
Мітингувальники продовжували зводити барикади, розширюючи територію. Щоб захиститися від прицільних пострілів правоохоронних органів, були розпалені багаття з гумових покришок.
27-29 січня. Влада збільшила число спецпідрозділів і водночас пішла на певні поступки: відставка прем’єр-міністра, скасування більшості диктаторських законів. Також прийнято закон про амністію для«мирних мітингувальників».
Лютий 2014
18 лютого. Ситуація загострилася.
Мітингувальники рушили до урядового кварталу мирною ходою з вимогою обмежити права президента, повернувши стару редакцію Конституції, а також покарати відповідальних за насилля над людьми. Спецпідрозділи зустріли мітингувальників водометами й газом. Убито і поранено десятки людей. Силовики штурмували Майдан, загорівся Будинок Профспілок, де містився штаб Майдану.
19 лютого. Зіткнення продовжилися.
Гинули люди — як бійці самооборони, так і співробітники силових структур. Президент, не маючи інших законних підстав для застосування зброї проти мітингувальників, оголосив «антитерористичну операцію». Відтепер силовики мали право застосовувати вогнепальну зброю на території всієї країни.
20 лютого. Цей день також називають «кривавий четвер».
Майданівці боронили займані позиції та рушили по вулиці Інститутській услід за силовиками, які відступали. Але там чекала засідка — від куль снайперів загинуло більше сімдесяти людей. Кадри розстрілів,зафіксовані на численних відео, поширилися в Інтернеті та викликали обурення української і міжнародної спільнот.
Кривавий розстріл Майдану деморалізував прихильників Януковича. Ввечері того ж дня Верховна Рада засудила насильство, прийняла постанову про незаконність указу про «антитерористичну операцію» та рішення вивести силові структури.
21 лютого. День прощання із загиблими.
Між президентом та опозицією за участі представників європейських держав підписано угоду «Про врегулювання політичної кризи в Україні». Загиблих мітингувальників юридично визнано жертвами.
Віктор Янукович погодився і на обмеження прав президента, і на повернення старої редакції Конституції, і на дострокові вибори протягом 2014 року. Але того ж вечора президент утік, не підписавши ані домовленостей, ані змін до Конституції. Резиденція колишнього президента в Межигір’ї стала символом хабарництва.
22 лютого. Після втечі президента Верховна Рада визнала його самоусунення з посади та більшістю голосів відновила дію старої Конституції.
https://erudyt.net/vixovni-zaxodi/materialy-vidznachennya-podij-na-evromajdani/vyhovna-hodyna-do-dnya-pamyati-herojiv-nebesnoji-sotni.htmlF
